Орієнтування тварин — це здатність тварин визначати своє положення у просторі та серед особин свого та інших видів; уміння вибрати певний напрямок руху.
Наприклад, хижа оса-філантус, схопивши здобич, піднімається високо над землею і, пролетівши певну відстань, вертикально опускається вниз точно до входу у свою нірку. Там її личинки чекають корм. І якщо навіть нірку ретельно замаскувати, оса все одно точно опуститься над тим місцем, де повинен бути вхід.
Траєкторія польоту оси над своїм гніздом
Ретельно проведеними дослідами було встановлено, що, перш ніж відлетіти на полювання, оса робить над гніздом декілька витків по спіралі, запам’ятовуючи орієнтири. Витрачається на це лише декілька секунд, але пам’ятає оса своє місце кілька днів. Тож хоч маскуй гніздо, хоч не маскуй — оса все одно знайде його. Тоді спробували за відсутності оси перенести знайомі їй орієнтири в інше місце. І оса «попалася»: повернувшись із полювання, вона сіла біля помилкового гнізда. Але не всіх ос можна було «спіймати» таким способом. Близько 20 % ос продовжували безпомилково знаходити справжнє гніздо навіть після заміни орієнтирів. Порівняно недавно вчені з’ясували, що комахи здатні відчувати магнітні силові лінії Землі. Функцію магнітної стрілки виконує тіло комахи.
Способи орієнтування тварин
1. Одним із найпростіших способів орієнтування тварин є таксиси. Вони властиві одноклітинним організмам, трапляються у червів і комах. Таксиси — це рухові реакції у відповідь на однобічно діючий подразник (стимул). Подразниками можуть бути світло (фототаксис), температура (термотаксис), волога (гідротаксис), хімічні речовини (хемотаксис) тощо. Рух організму може бути як у напрямку подразника (позитивний таксис, наприклад, евглена зелена рухається до світла) так і від нього (негативний таксис, наприклад, евглена зелена «тікає» із краплини води, в якій розчинений хлорид натрію).
2. «Хореографічний» спосіб передачі інформації, відкритий у бджіл.
«Танець» бджоли-розвідниці
Бджола-розвідниця «мовою танцю» (що триває 1-2 хвилини) сповіщає інших бджіл про знайдене джерело корму (нектару і пилку), відстань та напрямок до нього тощо.
Ще складнішу інформацію передають бджоли «мовою танцю», коли вони розшукують підходяще місце для нової сім’ї (під час роїння). Таке місце повинно бути сухим, без протягів, достатніх розмірів та не мати небезпечних сусідів, наприклад мурашок. Оскільки це надзвичайно важлива інформація, то бджоли іноді «танцюють» по декілька годин.
3. Органи чуття — зір, слух, нюх тощо — відіграють головну роль у просторовій орієнтації багатьох тварин.
A. Хімічні речовини дозволяють орієнтуватися тим тваринам, у яких добре розвинений нюх і смак.
Нюх у багатьох комах (особливо гуртових) відіграє роль «хімічної мови», за допомогою якої вони обмінюються різноманітною інформацією. Якщо вас має намір ужалити бджола, то дуже швидко коло вас з’явиться багато інших бджіл. Тому що перед нападом бджола виділила в повітря феромон тривоги, який сприймають інші бджоли, тому й летять на допомогу.
Феромони — хімічні речовини, які виділяють тварини в навколишнє середовище та впливають на поведінку інших особин того ж виду.
Б. Термолокація. Деякі тварини (їх небагато) мають органи, що сприймають на відстані теплове випромінювання (інфрачервоні промені), — термолокатори, хоча терморецептори є практично у всіх тварин. Прикладом можуть слугувати самки комарів, які вночі успішно знаходять теплокровних, щоб поживитися їхньою кров’ю.
B. Ехолокація. Ехолокація — це випромінювання і сприйняття відбитих, як правило, високочастотних звукових сигналів. Вона допомагає тваринам виявляти здобич, перешкоду тощо, а також отримувати інформацію про їх властивості та розміри. Ехолокація розвинена у кажанів, дельфінів, деяких птахів і землерийок. У дельфінів, наприклад, є голосова сигналізація та звукосигнальний, він же ехолокаційний орган, що сприймає ці сигнали. Він розташований у повітроносних порожнинах голови.
За таким принципом орієнтуються у наземно-повітряному середовищі кажани. Відбиті сигнали вони сприймають надзвичайно чутливою слуховою системою.
Г. Електричні і магнітні поля. Це спосіб орієнтації тварин за допомогою геомагнітного поля Землі. Він характерний для деяких ссавців, птахів, земноводних, риб, комах.
Однією з причин того, що дельфіни, тюлені, морські свині, кити викидаються на берег, є втрата такої орієнтації.
Хомінг і міграції
Хомінг (англ. хоум — дім, хомінг — повертатися додому), інстинкт дому — здатність тварин за певних умов повертатися зі значної відстані на своє місце проживання, до гнізда, лігва тощо. Це стійке запам’ятовування твариною місця свого народження. Найкраще цей інстинкт вивчений у тварин з міграційною поведінкою.
Цікавий дослід було проведено а лелеками. Птахів вивезли з України та випустили у Малій Азії, приблизно у місці, яке знаходиться на півдорозі їхнього осіннього перельоту. Та лелеки замість того, щоб летіти далі на південь, негайно відправилися у зворотному напрямку, додому і через 12 днів опинились у рідних гніздах. А через місяць вони знову полетіли на місце зимівлі, на південь. Це яскравий приклад хомінгу, інстинкту дому.
Лелека білий
Міграція (від лат. мігратіо — переселяюсь, переходжу) — це територіальне пересування, що супроводжується зміною місця проживання.
Міграції тварин — періодичне або неперіодичне пересування тварин за певну ділянку упродовж сезону, року або багатьох років. Міграції тварин виникають у зв’язку зі змінами умов їхнього існування або проходженням ними певного етапу циклу розвитку.
А. Міграції у зв’язку зі змінами умов існування тварин.
При неврожаї хвойних шишкарі здійснюють далекі міграції у місця, де корму достатньо.
Б. Міграції у зв’язку з проходженням тваринами певного етапу циклу розвитку.
Вугор європейський живе у річках, а розмножуватися мігрує в Саргасове море (в західну частину Атлантичного океану).
Шишкар
Вугор європейський
